Про УКРЛІТ.ORG

безкрайній

БЕЗКРА́ЙНІЙ, я, є. Те саме, що безкра́їй. Безкрайні і дикі степи України (Щог., Поезії, 1958, 268); Ясно сонце світить, небо безкрайнє та синє (Вас., II, 1959, 354); [Ольга:] Ми летимо в безкрайній Сибір, щоб повернути могутні ріки і одружити їх навіки з Волгою (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 25); В його [лісовому] безкрайньому шумі степовикам вчувався то шум ковили, то шум рідних… узбереж (Гончар, Таврія.., 1957, 434).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 132.

вгору