БЕЗКО́СТИЙ, а, е. Без костей. Говорить язик безкостий (Номис, 1864, № 1123); * Образно. — Нехай тим часом тут поскачуть міми, а потім ті єгиптянки "безкості", що то показують з мечами штуки (Л. Укр., III, 1952, 447); * У порівн. Борис дивився на широкі м’язисті Вальчині руки, які, взявши котрусь деталь, ставали наче безкостими (Гончар, II, 1954, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 132.

Безкостий, а, е. Не имѣющій костей, безкостный. Чуб. І. 314. Говорить язик безкостий та договориться до одного конця. Ном. № 1123. Бугай безкостий перепливе Дунай безмостий. (Заг. пьявка).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 41.