БЕЗКОРИ́СЛИВІСТЬ, вості, ж. Властивість за знач. безкори́сливий. Багірову прощали багато чого, бо знали його безкорисливість (Гончар, І, 1954, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 131.