БЕЗКОРИ́СЛИВИЙ, а, е. Який не дбає про користь для себе, не шукає вигоди; некорисливий. Ніколи не забуде український народ тієї безкорисливої дружньої допомоги, яку йому завжди надавали і надають.. всі народи Радянського Союзу (Рад. Укр., 1.V 1957, 1); Приятелювання не припинялося з давніх-давен і справді було безкорисливим, увійшло в кров, і друзі рідними поробилися (Ле, Наливайко, 1957, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 131.