БЕЗКЛОПІ́ТТЯ, я, с. Відсутність будь-якого клопоту, турбот. — Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров’я! — промовив о. Хведор (Н.-Лев., І, 1956, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 130.