БЕЗКВИТКО́ВИЙ, а, е. Без квитка. В поїзді старший кондуктор перевіряє квитки. Безквитковий пасажир (заєць) сховався під лавку (Україна.., І, 1960, 284); Люди ці були покарані за всілякі вчинки — за намагання вкрасти якусь консервну бляшанку з німецьких складів, за безквитковий проїзд залізницею (Хижняк, Тамара, 1959, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 130.