БЕЗЗМІСТО́ВНО. Присл. до беззмісто́вний. Журба підводить голову, беззмістовно дивиться на двері (Епік, Тв., 1958, 546).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 129.