БЕЗЗВІ́ТНИЙ, а, е.

1. Який не потребує звіту, здійснюється без контролю. Беззвітна витрата коштів.

2. Який не спрямовується свідомістю. Сумно бути на похоронах своєї першої, беззавітної і беззвітної любові (Ряб., Жайворонки, 1957, 131).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 129.