БЕЗЗАВІ́ТНО. Присл. до беззаві́тний. М. Кропивницький до кінця свого життя залишався беззавітно відданим своєму мистецтву (Збірник про Кроп., 1955, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 669.