БЕЗЖУ́РНІСТЬ, ності, ж. Властивість і стан за знач. безжу́рний. В очах не було дівочої легкодумної безжурності (Л. Укр., III, 1952, 664); Анатоль понуро слухав: співрозмовникова легковажність, його сентенції і безжурність —дратували (Кач., II, 1958, 308).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 128.