БЕЗЕ́, невідм.

1. с. Легке тістечко із збитих та запечених яєчних білків із цукром.

2. ч. , заст. Поцілунок. Актриса розкланювалась на всі боки.., посилала в залу кокетливі безе (Смолич, Театр.., 1946, 55).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 127.