БЕЗДОЩІ́ВНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що бездощови́й. Випала суха, бездощівна весна (Вол., Самоцвіти, 1952, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 127.