БЕЗДОКУМЕ́НТНИЙ, а, е. Який не має або на який нема документів. — Рядовий саперного батальйону Кузнецов затриманий патрулем як бездокументний (Головко, II, 1957, 533); Бездокументні вантажі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 126.