БЕЗГОЛО́СНИЙ, а, е. Те саме, що безголо́сий 2. В тихих, безголосних ночах, коли сон утікає від моїх утомлених очей, я плачу (Коб., І, 1956, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 123.