БЕЗГЛА́СНИЙ, а, е, рідко. Німий, безмовний. Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі.. Так добре було б стати "нічим", безгласним, непорушним спокоєм (Коцюб., II, 1955, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 123.

Безгласний, а, е. Безгласный. Був німий я і безгласний. К. Псал. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 38.