БЕЗВІ́РНИК, а, ч. Людина, яка не визнає існування бога, релігію і бореться з релігійним культом. — Пан Франка — безвірник, бога не визнає, — сказав, усміхаючись лагідно, отець Михайло (Кол., Терен.., 1959, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 122.