БЕЗВІ́Р’Я, я, с.

1. Відсутність віри в кого-, що-небудь. Не раз мене обгорне, мов туман. Страшного розпачу отрутнеє дихання. Тяжке безвір’я в себе, в свій талан (Л. Укр., І, 1951, 122).

2. Відсутність віри в бога; безбожність. Складний шлях від віри в бога до безвір’я пройшов [робітник] (Наука.., 6, 1959, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 122.

Безвір’я, р’я, с. Безвѣріе. Віра і безвір’я. Щог. В. 109.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 38.