БЕЗВІДРИ́ВНИЙ, а, е. Який відбувається безперервно, постійно; безперервний, постійний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 121.