БЕЗВІДНО́СНО. Присл. до безвідно́сний. — А збори, — він сказав, — Продовжим безвідносно (Воскр., З перцем!, 1957, 345); Яка ж художня вага поезії Мацинськоео, коли брати його творчість безвідносно до особливостей її розвитку? (Літ. Укр., 7.XII 1962, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 121.