БЕЗВІДМО́ВНО, БЕЗОДМО́ВНО, рідко. Присл. до безвідмо́вний 1, 3. Навіть старші віком безвідмовно слухаються, але слухають, почувається, не тільки тому, що він над ними командир: дружать вони між собою (Гончар, Таврія.., 1957, 592); Комбайн працював безвідмовно (Головко, Літа.., 1956, 121).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 121.