Про УКРЛІТ.ORG

безвідмовний

БЕЗВІДМО́ВНИЙ, БЕЗОДМО́ВНИЙ, а, е, рідко.

1. Який, не відмовляючись, робить, виконує що-небудь. Безвідмовні і меткі підручні. Що ти сам їх з року в рік ростив, — У варінні стали кращі учні (Шер., Дружбою.., 1954, 25).

2. Який, не відповідаючи, мовчки слухає те, що йому говорять; мовчазний. Пожвавлювала його лише розмова з Ганною, чи, вірніш, його розповіді безвідмовній, уважній слухачці про себе (Коз., Сальвія, 1959, 83).

3. спец. Який працює без перебоїв. Трактор цей був гусеничний, рідної марки, дужий, зграбний, солідний, безвідмовний і доброго характеру (Ю. Янов., II, 1954, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 121.

вгору