БЕЗВСТИ́ДНИЦЯ, і, ж., діал. Жін. до безвсти́дник. — А, так ти їдеш до неї, до тої… тої безвстидниці! — скрикнула вона (Фр., III, 1950, 421).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 123.