БЕЗВСТИ́ДНИК, а, ч., діал. Безстидник, безсоромник. — Безвстиднику.. Мило надула [Марічка] губи і так лукаво поглядала на нього [Івана] (Коцюб., II, 1955, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 123.