БЕЗВО́ЛЛЯ, БЕЗВІ́ЛЛЯ, я, с. Брак волі, наполегливості, рішучості. Калитчин двір спороджував страх, безволля (Горд., Чужу ниву.., 1947, 156); Думки кружляли в якомусь зачарованому колі і не знаходили виходу. У всьому тілі відчувалася млявість і безволля (Коз., Сальвія, 1956, 170).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 122.