БЕЗВО́ДНИЙ, а, е.

1. Позбавлений води, вологи, без води. Непримітно переходив він безкраї степи без утоми, безводні довгі шляхи без пекучої згаги (Мирний, II, 1954, 76); — В обителі й на камені в безводні роки, як море те, пшениця й бавовна грали (Ле, Міжгір’я, 1953, 232).

2. хім. Який у своєму складі не має води. Безводні солі міді мають різне забарвлення (Хімія, 9, 1956, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 122.