БЕЗВИ́ЇЗНИЙ, а, е. Постійний, без виїзду (про перебування де-небудь).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 120.