БЕЗВИ́ХІДНО. Присл. до безви́хідний. Зарікся я весь рік не виходити із келії.. І так я рік безвихідно прожив (Фр., XIII, 1954, 297); Малоземельні й безземельні селянські господарства щораз безвихідніше поринали в борги (Козл., Відродження.., 1950, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 121.