БЕЗВИРА́ЗНО. Присл. до безвира́зний. Він глянув по раз другий на неї, безвиразно, неначе в забутті (Коб., II, 1956, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 121.