Про УКРЛІТ.ORG

безвинно

БЕЗВИ́ННО. Присл. до безви́нний. [Василь:] Скажіть же тепер, хто ж її до сього довів? ..от так безвинно молоду душу загубили… (Мирний, V, 1955, 116); [Микита:] Зараз я згадав Великий гріх, яким пергамент чистий Свого життя заплямив Ярослав, Коли схопив і ув’язнив безвинно Посадника чесного Коснятина… (Коч., III, 1956, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 120.

вгору