БЕЗБІЛЕ́ТНИЙ, а, е.

1. заст. Який не має паспорта, документа на проживання де-небудь; безпаспортний. Безбілетні бурлаки.

2. розм. Який не має квитка (на проїзд і т. ін.); безквитковий. Безбілетний пасажир.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 119.

Безбілетний, а, е. Безпаспортный. А писарь маленький…. по четвертні з бурлак взище, бо всі безбілетні. Чуб. V. 1012.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 37.