БЕБЕ́ХНУТИ, діал. БЕБЕ́ВХНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. перех. Кинути з силою. Як бебехнув його об землю! (Сл. Гр.); Мерщій його за грудки та з коня, мов сніп проса, і бебехнув його додолу (Морд., І, 1958, 128).

2. перех. Сильно вдарити.

3. неперех. Вистрілити. [Шрам:] Марцевий звір!.. Ану, стара, бебехни! (Стріляє) (Стар., Вибр., 1959, 488); // безос. [Пан Душечка:] Сиди та й озирайся, що ось-ось улетить каменюка у вікно. А то гляди, ще й із рушниці бебехне (Вас., III, 1960, 398).

4. неперех. Важко, з шумом упасти. Погасив [сотник] світло та й бебехнув на ліжко… та й захріп на всю хату (Кв.-Осн., II, 1956, 205); Кінь бебевхнув у пропасть (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 118.

Бебехнути, ну, неш, гл.

1) Бросить сильно (о массивномъ). Як бебехнув його об землю!

2) Ударить. Ти, кае, бив середнього, а я ще крайнього! та уп’ять таки цигана як бебехне! Драг. 127.

3) Упасть, броситься съ шумомъ (о массивномъ). Мнж. 113. Погасив світло та й бебехнув на ліжко. Кв. Попадя і бебехнула з горища. Мнж. 77.

3) Выстрѣлить. Драг. 201. Як напне стрілець тетівку, як бебехне — устрелив. Рудч. Ск. II. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 36.