БДЖІ́ЛКА, и, ж. Зменш.-пестл. до бджола́. Груша, сливи цвітуть, бджілка гуде, і як прихилиш ухо до землі, то так, як музика, заграв все живе (Мирний, V, 1955, 326); Продзвеніла ніжно бджілка (Шпорта, Вибр., 1958, 340); * Образно. В сивих очах його вже золотилися летючі бджілки (Ільч., Серце жде, 1939, 10); * У порівн. Приязлива [Галочка] до усякого.., а роботяща, як бджілка (Кв.-Осн., II, 1956, 314).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 117.