БАШТА́Н, а і у, ч.

1. Ділянка поля, на якій вирощують кавуни, дині і т. ін. Оттак йому, оттак, щоб знав. Як з баштана робить толоку! (Гл., Вибр., 1957, 106); Приходь подивитись баштан мій чудовий, Де динь огудиння блищить від роси (Нагн., Вибр., 1957, 301).

2. діал. Рід дитячої гри. Проте — сама нянька — ще дитина, — хочеться з подругами в баштана на шляху погуляти (Вас., Вибр., 1950, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 116.

Баштан, на, м.

1) Бакша. Як уродив же той баштан! То кавуняччя оттаке, а дині оттакі!… Рудч. Ск. II. 9.

2) Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 37. Ум. Баштанчик.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 35.

башта́н —

) ділянка поля, на якій вирощують кавуни, дині й т. ін.; здавна виступає симво­лом достатку; в обрядовій пісні співають: «Дощику, дощику, пере­стань, поїдемо на баштан!..». Щоб знав, як з баштана робить толоку (Л. Глібов); Такий баштан, що, прикупивши, і продать можна (П. кубинський); Баштан жовтіє понад яром, Курінь безверхий ніби спить (М. Рильський);

2) рід на­родної дитячої гри.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 30.