БАЧ, част.

1. Уживається, щоб звернути чиюсь увагу на що-небудь; бачиш, дивись, ось. Бач, заснула виглядавши, Моя сизокрила! (Шевч., І, 1951, 7); — Бач, птицю сполошив! А я вже от-от мав вистрілити! (Фр., III, 1950,9).

2. Уживається для вираження здивування, докору і т. ін. "Так себто я брешу? — тут Вовк йому гукнув. — Чи бач! Ще і базікать стало… Такого, ще поганця не бувало!.." (Гл., Вибр., 1957, 71); — Бач, бач! розбудив батька, — каже мати, — не дав спочити… (Мирний, II, 1954, 76).

3. у знач. вставн. сл. Бачиш, як бачиш. Бо, бач, чим їм [паничам] у світі розважатись? Як свій молодий вік собі скрасити?.. Солодко з’їсти, п’яно спити, хороше походити, — а більше що? (Вовчок, I, 1955,108); З ділом, бач, у нас ніколи Не розходяться слова (Дор., Серед степу.., 1952, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 114.