Про УКРЛІТ.ORG

бац

БАЦ1, виг.

1. Звуконаслідування, що вживається на означення різкого короткого звуку.

2. розм. Уживається як присудок за знач. ба́цати. Підходжу до свого щоденника, що вишкіряє до мене білі сторінки, ібац! бац! ним об стіл (Коцюб., II, 1955, 253).

БАЦ2, а, ч., діал. Старший вівчар. — То ти, Паньку? — питає бац ізсередини (Фр., IV, 1950, 27).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 114.

вгору