БАХУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, вульг., заст. Вести розпутне життя. З другими бахурують [троянці], Свої ж жінки нехай горюють (Котл., І, 1952, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 114.

Бахурувати, ру́ю, єш, гл. Прелюбодѣйствовать. З другими бахурують, свої ж жінки нехай горюють. Котл. Ен. II. 28.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 34.