БАХМА́ТИЙ, а, е, розм. Дуже широкий, мішкуватий (про одяг). Він одягнений у широку, трохи навіть бахмату на ньому білосніжну сорочку з великим відкладним коміром (Коз., Сальвія, 1959, 45).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 113.

Бахматий, а, е. Мѣшковатый, отдувающійся (объ одеждѣ). Уман. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 34.