БАТІ́Г, тога́, ч.

1. Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; канчук, пуга. Батога з піску не сплетеш (Укр.. присл.., 1955, 287): Погоничі кричали на коней, свистіли, ляскали батогами (Н.-Лев., II, 1956, 29); Кілька разів Кармалюка арештовували, били батогами і засилали в Сибір (Кучер, Дорога.., 1958, 204); * Образно. Вже швидко весна, і під золотими сонячними батогами доведеться морозам знітитись, збавити пихи і, врешті, ганебно втекти на далеку північ (Кир.,Вибр., 1960, 75); * У порівн. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (Стельмах, Хліб.., 1959, 29).

Да́ти батога́ — ударити батогом. — А ну, Гнідко, розправляй ноги! — промовив дід до коня.. і.. дав батога гнідому (Мирний, І, 1954, 281).

◊ [Як] з кло́ччя баті́г: а) поганий, нікудишній. [Галина:] З Бойка такий командир, як з клоччя батіг (Зар., Антеї, 1962, 21); б) про слабовільну, слабохарактерну людину. Батько Ксенин був батіг з клоччя: що жінка казала, те він і робив (Гр., Без хліба, 1958, 64); — Та й чоловік мій, як з клоччя батіг, сказати правду (Н.-Лев., II, 1956, 14); Як із батога́ тріс́нув — дуже швидко. Тиждень минув, як із батога тріснув, у звичайній домашній роботі (Мак., Вибр., 1954, 200).

2. Стебло виткої або сланкої рослини; огудина. Кущі калини та орішника порозпускали тонкі гілки аж додолу. Березка, хміль укривали їх своїми довгими батогами (Мирний, III, 1954, 293); Численні сорти огірків відрізняють за скоростиглістю і довжиною батогів (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 186).

Петро́ві батоги́, мн. (одн. петрі́в баті́г) — багаторічна трав’яниста рослина, з коріння якої виготовляють сурогат кофе; цикорій. Підбирала [дівчина] один колір до другого, сплітала докупи [квіти], перев’язуючи гнучкими Петровими батогами (Мирний, II, 1954, 68); Цвіли над шляхом петрові батоги, зоріли ромашки, а з гущавини придорожнього жита виглядали соромливі волошки (Цюпа, Грози.., 1961, 288).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 111.

Батіг, тога, м.

1) Кнутъ, плеть. Хвисьнув батогом по конях сухих, як тріска. Левиц. Пов. 98.

2) Рычагъ въ ступѣ для толченія пшена, на который надавливаютъ ногой. Черк. у.

3) Раст. Scorzonera rosea. Лв. 101.

4) мн. Батоги. а) Стелющіеся стебли, усы у огурцовъ, дынь. Кавуни дуже далеко погнали батоги. Золотон. у. б) Раст. Chondrilla juncea L. ЗЮЗО. І. 116.

5) Петрові батоги. Раст. a) Cichorium Intybus L. Анн. 98. Мил. М. 38. б) Cichorium officinale. Мил. М. 93. Ум. Батіжок. Ув. Батожище.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 32.

баті́г (зменшене — батіжо́к, збіль­шене — батожи́ще) — прикріпле­ний до держака (пужална) мотузок або ремінець, яким поганяють тва­рин; канчук, пуга; остання назва (як і пужално) пов’язана й з тим, що батогом лякали не лише тва­рин, але й карали людей; відомий також обрядовий удар батогом (у вінчальному обряді батіг молодо­го, дружковий батіг як захист від нечистої сили); шмагання батогом новорічних маланкарів було охоронним засобом і водночас вважа­лося благодійним, таким, що забезпечує щастя та добробут; у ча­рівних казках і переказах до удару батогом вдаються ті, хто наділений надприродною силою,— відьми, ворожбити, вовкулаки; батіг також був знаряддям виховання дітей, тому кажуть: «Батіг — не мука, а наперед наука». Батога з піску не сплетеш (прислів’я); Взяв чорт ба­тіг, нехай бере і пужално (М. Номис); 3 батіжком чумаченьки До­дому вертались (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 28.