БА́ТЯ, і, ч., розм., рідко. Те саме, що ба́тько 1, 4. Пусти, батю, на поле! (Номис, 1864, № 4360); Каленик Романович спитав: — Навіщо оце витрачатися? — А ви вже, батю, мені дозвольте знати навіщо, — відказав Рубін (Сенч., Опов., 1959, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 112.

Батя, ті, м. Ум. и ласк. отъ батько. Батя, батюшка. Гей Богдане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський. Дума.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 34.