БА́ТЬКІВ, ова, ове. Належний батькові (в 1 знач.). — Чия ти [дівчина]? —Батькова та материна… (Мирний, І, 1949, 167); І мріє він про батьків дім, про яблуню в саду і про засмучену по нім красуню молоду (Голов., Поезії, 1955, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 112.

Батьків, кова, ве Отцовскій, отчій. Батьковії роскошеньки поминулися. Мет. 139. Батьків син. Порядочный сынъ порядочнаго отца, любимчикъ отца.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 33.