БАТРА́К, а́, ч. Бідний селянин-наймит у поміщика або куркуля. Аж тут батрак вже й держить його коня, і вже осідланого (Кв.-Осн., II, 1956, 157); В поезію прийшов батрак, сільський робітник (Еллан, II, 1958, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 112.