БАТО́ЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. Бити батогом, сікти. Хто бачив, куди подалася вдова? Може, в ополонку де потрапила? Самі ж козаки ганяли її поза городами, а тепер невинних людей батожать (Ле, Ю. Кудря, 1956, 226); * Образно. Ні, не такий він тепер, як колись був. Життя його батожить, гне, життя забрало в нього все, що тільки можна забрати в людини, — родину, домівку, єдину сестру (Скл., Карпати, II, 1954, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 112.