БАТИ́Р, я́, ч. У деяких східних народів — герой, хоробра людина. Скачуть на конях крилатих батирі в пісках (Перв., З глибин, 1956, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 111.