БАТАРЕ́ЄЦЬ, йця, ч., розм. Те саме, що артилери́ст. Півдесятка німецьких підбитих машин тепер стояло в балці перед самою дамбою. Це був наслідок славно ї роботи батарейців (Гончар, III, 1959, 362).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 110.