БАТАЛЬЙО́ННИЙ, а, е. Прикм. до батальйо́н 1. Час від часу по той бік річки в чорній глибині протилежного берега звивались ракети, лунала коротка перестрілка — то батальйонні автоматники, форсувавши, річку.., вели десь розвідку боєм (Гончар, III, 1959, 309); В третьому кутку [камери] — щось схоже на похідний батальйонний лазарет в умовах повного оточення (Збан., Єдина, 1959, 117); // у знач. ім. батальйо́нний, ного, ч. Командир батальйону. Батальйонний весь час викликає нас на інструктаж (Кучер, Чорноморці, 1956, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 110.