БАСОВИ́ТО, розм. Присл. до басови́тий. Мороз розсміявся приємно, басовито, м’яко (Собко, Біле полум’я, 1952, 163); Велично й басовито гудуть од вітру дуби (Кучер, Прощай.., 1957, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 110.