БАСОВИ́ТИЙ, а, е, розм. Те саме, що баси́стий 1. Голос був незнайомий, басовитий, зухвалий (Гончар, Таврія.., 1957, 509); Прокотився другий гудок, — ще густіший, басовитіший (Жур., Опов., 1956, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 110.