БАСИ́ТИ, башу́, баси́ш, недок., розм. Говорити або співати басом. — Я не винуватий, Костянтин Іванович! — басив Жук, — я нічого не чув… (Мирний, І, 1954, 329); Згодом чути було з хати, як тихо благала [Катря] й як глухо басив Якуба (Головко, І, 1957, 264).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 109.

Басити, шу, сиш, гл. Издавать звукъ баса, басить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 32.