БАСАМА́НИСТИЙ, а, е, розм., рідко. Укритий басаманами, смугами; смугастий. Оцею стежкою повзли мої земляки одно за одним, згорблені та прикурені пилом, повали звільна, мов довга сіра гусільниця по зеленій басаманистій хустці (Фр., III, 1950, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 109.