БАСАМА́Н, у, ч., розм. Смуга на тілі від удару. Голова в ватажка напухла.., а поперек лиця мав він синій басаман (Фр., III, 1950, 152); Все тіло в неї в синіх басаманах, як розмальоване, а вона сміється (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 153); // Смуга на тканині і т. ін. Моя весільна вишита кошуле!..Твій кожен рубчик, кожен басаман Став наче кров планів моїх, прокльонів (Бажан, Роки, 1957, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 109.

Басаман, ну, м.

1) Полоска, напр. въ матеріи. хустка в басамани. Полосатый платокъ. Шейк. Спідниця в басамани. Вх. Зн. 2.

2) Полоса на тѣлѣ отъ удара. Прийди, прийди, щось ті дам, через плечі басаман. Шейк.

3) Галунъ, позументъ. Шух. І. 122, 2.75.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 31.